Семенівський лісгосп
Родовід семенівських лісівників
З далекого ХІХ сторіччя бере свій відлік ведення лісового господарства на Семенівщині. З історичних документів дізнаємося про створення штучних лісів в цьому віддаленому куточку Сіверського краю. На той час понад 500-гектарну територію біля Семенівки займали піски, які дуже дошкуляли місцевим жителям. Адже ця земля не могла використовуватися ними для землеробства.
І ось у 1840 році поміщик П. Ладомирський розпочав заліснення пісків, звісно, залучивши до такої важливої справи селян-кріпаків. Кожного зобов’язали посадити по 100 дерев. Отож їх стараннями було заліснено велику піщану ділянку (більше 540 га). Ці посадки виявилися напрочуд вдалими. І сьогодні залишки старих лісів збереглися в зеленій зоні міста.
… З покоління в покоління у колективі семенівських лісівників передається, як у 1919 році молодому й енергійному Василю Ковтунову, учаснику революційних подій, доручили організувати лісництво. Чернігівщиною, як і всією Україною, ще котилася громадянська війна. У таких умовах було неймовірно важко налагодити лісогосподарський процес. Та люди, що прийшли у лісництво, з ентузіазмом взялися до роботи. Архіви свідчать: в цей період було проведено обстеження лісових дач на площі 2052 гектари, заготовлено 1 100 пудів соснових шишок та 11 пудів соснового насіння. І закладено 1,2 десятини розсадників та посаджено 30 десятин сосни звичайної і 20 десятин — посівом. До того ж, розчищено 26 верст попередніх просік і облаштовано протипожежну вежу.
А 1-го травня того ж таки 1919 року у Семенівці відзначали День лісу. Жителі міста разом з лісівниками заклали парк і посадили молодий ліс в урочищі «Базарна роща».
Згодом лісничий В. Ковтунов та його помічник Є. Макарович зі своїми підлеглими впорядкували основні лісові дачі та склали опис і плани лісових ділянок.
У 20-і роки в районі, що поступово повертався до мирної праці, створювалися нові лісництва: у 1923-ому — Орликівське, а наступного року — Костобобрівське. Цей процес продовжувався у 1936-1939 роках.
Під час Великої Вітчизняної війни ліси Семенівщини стали надійним прихистком для загонів народних месників. Партизанське формування під командуванням Героя Радянського Союзу Г. С. Артозєєва базувалося в урочищі «Хомутівщина» нинішнього Машівського лісництва. Роки окупації завдали значної шкоди семенівським лісам: гітлерівці нещадно вирубували столітні дуби та сосни і вагонами відправляли до Німеччини. У повоєнний відбудовчий період на місцях вирубок стали масово висаджуватися молоді ліси…
Вересень 1959 року — пам’ятна дата для Семенівського лісгоспу. Згідно наказу по Головному управлінню лісового господарства і лісозаготівель при Раді Міністрів УРСР, Новгород-Сіверський лісгосп розділявся на два: Семенівський та Н. -Сіверський.
До складу Семенівського спочатку увійшли Костобобрівське, Орликівське та Семенівське лісництва (загальною площею 20 176 га), невдовзі були включені Перелюбське та Радомське. А у 1979 році утворене Машівське (на базі частин Костобобрівського та Семенівського).
Сьогодні, за матеріалами останнього лісовпорядкування, проведеного у 2011 році, загальна площа Семенівського держлісгоспу становить 31,7 тис. га.
До основних напрямків діяльності підприємства належать вирощування біологічно стійких насаджень та забезпечення народного господарства і населення деревиною й продукцією з неї, а також підтримання екологічної цінності та функцій лісів
А лісокультури представлені переважно сосною звичайною (72%).
Річний обсяг лісокористування складає 95 тис. м3 деревини, в т. ч. від рубок головного користування — 64,5 тис. м3.
Семенівські лісівники займаються переробкою деревини, випускаючи різні види пиломатеріалів.
Держлісгосп має 19 об’єктів природно-заповідного фонду. Це лісові, гідрологічні, ландшафтні, ботанічний та орнітологічний заказники місцевого значення. Є й мисливське господарство площею 21,6 тис. га.
Підприємство, не зважаючи на скрутну економічну ситуацію в державі і області, впевнено «стоїть на ногах» і протягом останніх років неодмінно входить у групу лідерів лісової галузі Чернігівщини. У колективі бережуть традиції «старої гвардії», що плекала родовід семенівських лісівників. З особливою повагою колеги називають імена колишніх директорів, які очолювали лісгосп з часу його створення — Іллі Садовського, Мефодія Авдієнка, Анатолія Білоуса та Миколи Козловського.
До речі, Микола Гнатович Козловський двадцять років керував. Після нього було призначено на директорську посаду Олександру Дудко.
Вмілий організатор виробництва і прекрасний фахівець, вона в нелегкий час випробувань очолила колектив і вивела його на передові рубежі. Олександра Василівна — єдина жінка в області, що керує лісгоспом. Заслужений лісівник України, безмежно віддана чернігівським лісам.
