45 років життя – рідному лісгоспові
Колектив Семенівського лісгоспу проводжає на заслужений відпочинок головного економіста підприємства Ганну Михайлівну Вейкшу.
Згадували на урочистостях з цієї нагоди, як серпневого дня вже далекого 1973 року поріг лісгоспу переступила тендітна дівчина Ганна. Вже в перші трудові будні виявила високу відповідальність і сумлінність у праці. А згодом зарекомендувала себе й сумлінним, ініціативним професіоналом.
Розпочинала свій трудовий шлях Ганна Михайлівна нормувальником, потім працювала старшим інженером-економістом, а з 1988 року – незмінно на посаді головного економіста лісгоспу. Дівоче прізвище Мудрик якнайточніше характеризує Ганну Михайлівну як вдумливого, мудрого фахівця.
Вона не лише невтомна трудівниця, а й скромна, добра душею жінка, котра разом з чоловіком виховала двох синів, четверо онуків. Усі вони тішать чуйне серце Ганни Михайлівни. Колектив лісгоспу щиро дякує їй за багаторічну самовіддану працю.
Нехай і надалі кожний Ваш день по вінця наповнюється щастям, радістю, добрим здоров’ям і змістовним дозвіллям!
Цей чудовий вірш лауреата Державної премії імені Т. Г. Шевченка Ліни Костенко трудовий колектив Семенівського лісгоспу адресує Ганні Михайлівні в день її проводів на заслужений відпочинок. Добра Вам і щастя на довгі роки!
Про життя
Життя іде і все без коректур.
І час летить, не стишує галопу.
Давно нема маркізи Помпадур,
і ми живем уже після потопу.
Не знаю я, що буде після нас,
в які природа убереться шати.
Єдиний, хто не втомлюється, – час.
А ми живі, нам треба поспішати.
Зробити щось, лишити по собі,
а ми, нічого, – пройдемо, як тіні,
щоб тільки неба очі голубі
цю землю завжди бачили в цвітінні.
Щоб ці ліси не вимерли, як тур,
щоб ці слова не вичахли, як руди.
Життя іде і все без коректур,
і як напишеш, так уже і буде.
Але не бійся прикрого рядка.
Прозрінь не бійся, бо вони як ліки.
Не бійся правди, хоч яка гірка,
не бійся смутків, хоч вони як ріки.
Людині бійся душу ошукать,
бо в цьому схибиш – то уже навіки.
Лісівники ДП «Семенівське лісове господарство»
